г. Николаев

тел.0999_622_655

Четверг, 21.09.2017, 06:20
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гость
Поиск
Кто нас посещает
Календарь
«  Февраль 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728
Наш опрос
В какой сфере законодательства Вам необходима консультация адвоката?
Всего ответов: 804
СТАТИСТИКА
Каталог сайтов Украины Яндекс.Метрика
Продам ломбардУкраинский биотопливный порталПроизводство пеллет
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » 2013 » Февраль » 19 » Заява про перегляд заочного рішення суду
16:07
Заява про перегляд заочного рішення суду

Заводський районний суд м. Миколаєва

 

 

Відповідачі:

Іванов Іван Іванович

м. Миколаїв, вул. Карпенко, 1, кв.1

 

 

Іванова Ольга Іванівна

м. Миколаїв, вул. Карпенко, 1, кв.1

 

 

справа № 2-5566/2010

ЗАЯВА
про перегляд заочного рішення по справі №
2-5566/2010 від 06.07.2010р.

У провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва знаходилась цивільна справа за позовом ВАТ «Кредитпромбанк» до Іванова І.В., Іванової О.І. про стягнення заборгованості за кредитним договором №03 від 28.01.2008р.

6 липня 2010р. за нашої відсутності проголошено заочне рішення у вищевказаній справі, чим були порушені наші права, що не дозволило нам у справі реалізувати свої процесуальні права,  а також порушений принцип змагальності сторін.

 Ст. 127 ЦПКУ передбачає, що після  відкриття  провадження  у  справі  суд  невідкладно надсилає особам,  які беруть участь у  справі,  копії  ухвали  про відкриття провадження у справі. Одночасно  з  копією  ухвали  про  відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія  позовної  заяви  з  копіями доданих до неї документів, а третій особі - копія позовної заяви.

               Ст. 76 ЦПКУ передбачає, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.  Якщо  місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його  виклику  до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

П. 9 ст. 74 ЦПКУ (в редакції, що діяла на момент прийняття заочного рішення) передбачає, що відповідач, місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження якого позивачеві невідоме, навіть після його звернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ, викликаються в суд через оголошення у пресі.

Згідно положення пункту 20 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», перевіряючи явку в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, суд установлює, чи повідомлені ті, хто не з’явився про час і місце судового засідання з дотриманням вимог закону, чи вручені особам, які беруть участь у справі, судові повістки в строк, визначений частиною четвертою ст. 74 ЦПК України. При цьому відповідно до частини дев’ятої ст. 74 ЦПК України щодо виклику відповідача в суд через оголошення в пресі належним повідомленням буде вважатися те, яке здійснено через друкований орган, визначений Кабінетом Міністрів України, і лише у разі, якщо місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження відповідача невідоме навіть після звернення позивача до адресного бюро й органів внутрішніх справ (докази чого мають бути у справі), а не при його неявці в судове засідання, коли відоме його місце проживання, оскільки явка до суду є правом, а не обов’язком сторони у справі (частина перша ст. 27 ЦПК України).      

     Таким чином, повідомлення відповідачів про слухання справи 06 липня 2010р. через засоби масової інформації не може вважатися належним, в зв’язку з тим, що ні суд, ні позивач не звертались до адресного бюро й органів внутрішніх справ, також не відомо чи було опубліковано оголошення про виклик саме через друкований орган, визначений Кабінетом Міністрів України, але незважаючи на таке суд в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК України не відклав розгляд справи, а ухвалив рішення по спору у відсутність відповідачів.

Таким чином, суд, в порушення норм ст. 74, 76, 127 ЦПКУ, не направив на нашу адресу ухвалу про відкриття провадження по цій справі, копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів, в зв’язку з чим нам не було відомо про те, що дана справа взагалі розглядається в Заводському районному суді м. Миколаєва

Наша неявка в судове засідання, коли було прийнято заочне рішення, була викликана тим, що ми не отримували судову повістку про проведення судового засідання по справі на 06.07.2010р., та взагалі не отримували жодного повідомлення про розгляд та про призначення судових засідань по даній справі.

Про те, що Заводським районним судом м. Миколаєва прийнято заочне рішення по справі № 2-5566/10 від 06.07.2010р. ми дізнався тільки 10 березня 2011р., коли державна виконавча служба почала проведення виконавчих дій на підставі вищезазначеного рішення від 06.07.2010р., та ми ознайомились з рішенням суду, копію зазначеного заочного рішення отримано тільки 14.03.2011р.

 

Згідно ст. 228 ЦПКУ заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Копію заочного рішення Заводського районного суду м. Миколаєва по справі № 2-5566/10 від 06.07.2010р., ми отримали тільки 14.03.2011р., в зв’язку з чим, строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення не пропущений.

 

Ст. 232 ЦПКУ передбачає, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

В наслідок того, що нас не повідомили про розгляд даної справи в суді, про проведення засідання по справі 06.07.2010р., ми не приймали в ньому участі, нас було позбавлено можливості реалізувати процесуальні права, передбачені ст. 27, 31 ЦПКУ, а саме заперечувати проти позову, надавати докази, які мають істотне значення для вирішення справи, позбавили нас права подати зустрічний позов в даній справі.

Так, в своїй позовній заяві позивач посилається на порушення боржником умов кредитного договору №03 від 28.01.2008р, як на підставу стягнення грошових коштів та іпотечного майна.

Але, як нам стало відомо, основному боржнику по кредитному договору Банк направляв лист №24/77703/009/1 від 24.03.2008р. про збільшення процентної ставки на залишок невибраних кредитних коштів з 13, 5% до 22% та було запропоновано підписати додаткову угоду про зміну умов кредитування. Проте такі пропозиції Банку боржник не прийняв, угоду не підписував та продовжував сплачувати проценти згідно з первинними умовами договору й одночасно звернувся до Банку з проханням надати обґрунтування причин підвищення процентних ставок, оскільки на порушення умов кредитного договору в надісланому листі не містилось такого мотивування, та розглянути його пропозицію щодо розстрочки сплати кредиту.

Згідно ч. 3 ст. 653 ЦКУ у разі зміни договору зобов’язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Разом з тим, незважаючи на згоду позичальника на наявність подібних умов договору при його укладанні, дії з боку кредитора щодо підвищення процентної ставки підлягають оцінці в кожному конкретному випадку, зважаючи на положення ст. 652 ЦКУ та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (затверджено Постановою НБУ від 10.05.2007р. №168, зареєстровано в МінЮсті 25.05.2007р. №541/13808) про те, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, незалежної від волі сторін  договору, яка має  безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, та банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї зі сторін. Тобто зміна процентної ставки, виходячи з цього, можлива лише у разі істотної зміни обставин, проте не кожна обставина, передбачена договором, може вважатися такою, оскільки сама по собі істотність передбачає зміну обставин настільки, що якби сторони могли про це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах. Тому суд при розгляді цього питання мав звернути увагу на наведене й дати оцінку тому чи не є такі дії зловживанням права з боку Банку.

Ми, як майнові поручителі боржника, виходячи з положень ст. 554 ЦК, хоча і пов’язані із боржником певними зобов’язальними відносинами, являємось самостійними суб’єктами у відносинах із кредитором – Банком. Це підтверджується нашим правом висувати заперечення проти кредитора (ч.2 ст. 555 ЦК).

Разом з тим суд не звернув уваги на те, що у зобов’язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителів, не дає підстав покладати на останніх відповідальність за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком (ч.1 ст. 559 ЦКУ).

Свою згоду на підвищення процентної ставки за кредитом ми, як поручителі, Банку не навали, прийняття заочного рішення від 06.07.2010р. про стягнення з нас в солідарному порядку суми заборгованості, в якій нарахована суму заборгованості по сплаті процентів по кредиту в розмірі 22%, являється незаконними та таким, що порушує наші майнові права.

 

Крім того, приписами ч. 4 ст. 559 ЦКУ передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Умовами іпотечного договору від 28.01.2008р. (договору майнової поруки), укладеного між Банком та поручителями, не передбачено строк припинення поруки. Відповідно до п. 2.1 Договору іпотеки, договір діє по повного виконання Боржником зобов’язань перед Банком за Кредитним договором.

Згідно п. 4.2 Кредитного договору від 28.01.2008р. у разі недотримання Позичальником умов цього Договору Банк має право вимагати дострокового його розірвання, повернення одержаних кредитів, сплати процентів за користування ними, а у разі невиконання Позичальником цих вимог звернути стягнення на предмет іпотеки.

Боржник почав порушувати умови кредитного договору з 15.04.2009р. та не виконав вимог про дострокове погашення заборгованості перед Банком, саме з цієї дати у Банку виникло право пред’являти вимоги до поручителів щодо погашення заборгованості по кредиту та право на стягнення іпотечного майна.

В супереч ч. 4 ст. 559 ЦКУ Банк протягом шести місяців від настання строку на пред’явлення вимоги не пред’явив до поручителів вимог про сплату кредитної заборгованості, тому 15.10.2009р. порука за іпотечним договором від 28.01.2008р., припинилась.

Оскільки порука є припиненою, вимоги Банку до поручителів не підлягали задоволенню.

Аналогічна правова позиція щодо припинення поруки викладена ВСУ в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ від 07.10.2010р.

 

Відповідно до положень ст.ст. 33, 35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель  надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж 30-денний строк. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання зазначених правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов’язання відповідно до ч. 2 ст. 55 ЗУ «Про іпотеку».

Банк на порушення ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» та п. 4.6. Кредитного Договору не направив поручителям – відповідачам письмової вимоги про усунення порушень з виплати кредиту, тому позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасний. Тобто недотримання банком процедури звернення стягнення на предмет іпотеки являється підставою для відмови в позові Банку. Даної правової позиції дотримується ВСУ (ухвала від 27.07.2010р.) у справі за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до К. та інших про звернення стягнення на предмет іпотеки (двокімнатна квартира) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

 

Всі ці обставини мають істотне значення для вирішення даної справи та доказують неповне з’ясування судом обставин по цій справі.

Ці обставини та документацію (докази) необхідно з’ясовувати та розглядати в судовому засіданні в метою прийняття обґрунтованого, об’єктивного та законного рішення по цій справі.

Таким чином, судом прийнято рішення без участі відповідачів, які не були повідомлений про час та місце проведення засідання, рішення прийнято на підставі матеріалів і доказів наданих лише позивачем, що призвело, на нашу думку, до неповного з’ясування обставин справи та прийняття необґрунтованого рішення.

З урахуванням наведеного, відповідно до ст. ст. 228-229, 232 ЦПК України,

ПРОШУ    СУД:

Скасувати заочне рішення від 06.07.10р., ухвалене у справі №2-5566 за позовом ВАТ «Кредитпромбанк» до Іванова І.І., Іванової О.І. про стягнення заборгованості за кредитним договором №03 від 28.01.2008р. за рахунок стягнення іпотечного майна, і призначити справу до розгляду в загальному порядку. 

Повідомити осіб, які беруть участь у справі, про час і місце розгляду заяви.


 


 


15.03.2011р.

____________________ І.І. Іванов

 

 

            _____________________ О.І. Іванова

Категория: Гражданское право и процесс | Просмотров: 9277 | Добавил: Адвокат | Теги: заочне рішення, перегляд заочного рішення, заочне рішення по спору з банком | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
avatar